Андрій Білецький: Ситуація стала найскладнішою за останні три роки конфлікту.

Останнім часом журналістам рідко вдається детально обговорити з командирами бригад ситуацію та виклики, з якими стикаються на передовій.

Напередодні цього інтерв'ю командир одного з топових бойових підрозділів в Україні, Третьої штурмової бригади, Андрій Білецький декілька днів перебував у справах у Києві. І лише тому він погодився записати розмову з нами.

Білецький розповів "Українській правді" про бойові дії на різних напрямках, пояснив, чого варто чекати від ворога взимку, й оцінив загрози через залучення армії КНДР на боці Росії.

Ми також обговорили питання мобілізації, створення Збройних сил України та виклики, пов'язані з підготовкою військовослужбовців.

Ось стислий варіант інтерв'ю. Якщо хочете ознайомитися з повною версією розмови, перегляньте її у відеоформаті.

- Спершу поговоримо про ситуацію на фронті. Тарас Чмут, керівник фонду "Повернись живим", заявив, що зараз ми переживаємо найскладнішу ситуацію після весни 2022 року. Як її оцінюєте ви?

Дійсно, сьогодні ми стикаємося з найбільш напруженим періодом за майже три роки конфлікту. В певному сенсі, цю ситуацію можна вважати навіть важчою, ніж у весняний період 2022 року.

Існує безліч причин: брак кадрів, а також недостатня кваліфікація (Робить паузу).

Постійно говорять: мотивація і так далі. Вибачте, мотивація - це питання професіоналізму, рівня підготовки, довіри до всіх ланок, які керують бійцем, сержантом, офіцером.

Звідси з'являється мотивація, а не просто тому, що людина, наприклад, патріотична. Тобто проблема - недостатній рівень підготовки й мотивації, до деякої міри недостатня кількість засобів.

У нас часто можна почути: "Не отримали достатньо матеріально-технічної підтримки".

Дозвольте висловитися прямо: у росіян справи теж не найкращі. Всі ці розповіді про те, що на один наш снаряд припадає десять або сім їхніх, не відповідають реальності.

У Росії спостерігається серйозна проблема з озброєнням та військовою технікою, включаючи бронетехніку, боєприпаси та їхню якість.

Проте вони мають ряд системних переваг. Наприклад, повітряна складова – російські КАБи суттєво трансформували обстановку на землі.

І, звичайно, обсяги людського ресурсу відіграють значну роль. Росіяни наступають не завдяки, скажімо так, зосередженому вогню артилерії. І не завдяки масованому застосуванню бронетехніки. А саме за рахунок безкінечної кількості в прямому сенсі слова м'яса. М'яса - бо так, як вони його використовують, солдатом теж непросто назвати.

- Зимовий сезон вже на порозі. Яким чином холодна пора року позначиться на активності військових дій?

- Радикально не вплине. Погода в першу чергу впливає на мобільність авто- і бронетехніки: гусеничної, колісної тощо.

Негативні погодні фактори обмежують ефективність використання техніки під час проведення операцій.

Щодо піхотинців, вони продовжать діяти у невеликих групах, не шкодуючи своїх товаришів по зброї, так само, як і раніше.

Їхні задачі - це неглибокі прориви, а не марші на 50 кілометрів. Вилізти з ями і зайняти нашу яму за 250-300 метрів, ну ок, кілометр. Він дійде по снігу, дощу, багнюці.

Для нас вплив зимової погоди може бути більш негативним. Тому що через нестачу особового складу і якість підготовки зараз основний наш засіб ураження - дрони.

Розвідувальні дрони, великі розвідувальні крила та FPV-системи сильно залежать від денного світла. Хоча існують термальні моделі з тепловізійними пристроями, їх кількість все ж значно обмежена.

Використання дронів підпорядковане впливу вітрових умов та чистоти повітря: чи є туман, чи ні, дощ, сніг - усі ці фактори мають значення.

Тому я переживаю, що сподівання на те, що росіяни зупиняться через зиму, не мають підстав.

Навпаки, у нас може ускладнитися оборона через те, що основний наш засіб ураження знизить свою ефективність. А російському піхотинцю важче пересуватися, але, з іншого боку, він використовує погодні умови як засіб маскування. Відповідно, для піхоти є мінуси, є плюс.

В даний час у засобах масової інформації активно обговорюють ситуацію на Запорізькому фронті. Нещодавно представник Оперативного командування "Південь" висловився в інтерв'ю Sky News, зазначивши, що російські військові можуть ініціювати наземні атаки в цьому регіоні. Яка ваша думка щодо цієї ситуації?

- Вони вже почали штурми західніше Великої Новосілки.

Велика Новосілка є ключовим пунктом оборони на півдні України. На сьогоднішній день українські сили здобули певні успіхи, захопивши Рівнопіль і частково просуваючись у напрямку Гуляйполя.

З того, що мені розповіли знайомі комбригів, виглядає на те, що ворог планує здійснити наступальні дії.

Наступ біля Великої Новосілки допомагає ворогу закінчити першочергову операцію - окупацію Курахового.

Запорізька область є дуже ризикованим регіоном. Територія в основному рівнинна. При погляді на карту можна помітити, що значних населених пунктів тут практично немає.

Наші комунікації, якщо говорити відверто, простягаються з заходу на схід. Їх можна легко розірвати. Це може стати серйозною проблемою для всього Донбасу.

На скільки мені відомо, протягом останніх кількох тижнів ми активно розпочали зміцнювати як наше угруповання, так і фортифікаційні заходи, які, на жаль, залишаються недостатніми.

Однак я не маю чіткого уявлення ані про склад сил противника, ані про його наміри в повному обсязі, так само як і про склад наших власних сил.

Відомо, що на Курщині проти нас беруть участь, зокрема, військові з Північної Кореї. Як ви ставитесь до залучення корейських сил у цей конфлікт? Які ризики це може нести?

- Я вважаю, що навіть якщо їх залучать 50 тисяч, це радикально не змінить ситуацію на полі бою.

Поясню: ми застосовуємо нові високоточні й дешеві засоби ураження. Зараз FPV-дрон може коштувати і 300 доларів.

Змінилися типи польової фортифікації, тактичні прийоми - як в обороні, так і в наступі. Все це вимагає серйозної практики. Зараз дві країни у світі мають такий досвід - ми і Росія.

Північна Корея - не надто сучасна технологічно країна.

Той же геймінг не розповсюджений там, навряд чи у КНДР ти можеш потренуватися на дроні в цивільному житті чи купити його, щоб літати у своє задоволення.

Я сумніваюся, що вони зможуть вести бойові дії в умовах сучасності.

Звісно, для нас це абсолютно нова територія, проте не вірю, що у людей з ГУЛАГу є особливо потужна мотивація.

Гроші? Я не вважаю, що зарплати можуть мотивувати когось умирати.

Проте, оскільки їм необхідно зберегти своє існування, вони готові боротися за власне життя...

- От, власне, я думаю, що вони будуть не стільки воювати, скільки виживати.

Якщо говорити про Північну Корею, то мені здається, що вплив північно-корейського військово-промислового комплексу на нашу війну на порядок більший, ніж все, що може Корея виставити на полі бою.

Те, що Північна Корея надала Росії, становить приблизно такий же обсяг артилерійських боєприпасів, який всі країни НАТО надали Україні протягом майже трьох років. Це викликає певні занепокоєння.

Так, знаю, що це поганий боєприпас.

Так, росіяни навіть відразу визначають, що боєприпас артилерійський є корейським - там інший у них коефіцієнт. Вони розуміють, що ним попасти у ціль шансів різко менше. Але він є.

Якби не він, їхнє становище було б справжнім катастрофічним голодом у снарядах. Балістичні ракети, що націлюються на Київ, Одесу або Миколаїв, походять з Північної Кореї.

Корейський ВПК (військово-промисловий комплекс - УП) - це для нас проблема. А північно-корейські війська навряд чи будуть значимою проблемою.

Спочатку ми обговорювали питання мотивації. Мені відомо, що 3-я штурмова бригада складається переважно з добровольців. Проте вже триває третій рік повномасштабного конфлікту – які заходи вживаються для підтримки бойового духу наших захисників?

Морально-психологічний стан армії в цілому є результатом низки взаємопов'язаних дій.

Простий приклад: якщо людину вигнали з роботи, в неї величезні проблеми в сім'ї, проблеми зі здоров'ям, фінансами, сусіди-дегенерати, які влаштовують бійки на сходах - вам же не допоможе виключно похід до психолога.

Ваші труднощі не зумовлені лише депресією; вони кореняться в реальних обставинах, таких як фінансові труднощі, сімейні конфлікти або проблеми зі здоров'ям.

Я говорю з людьми перед операціями, ми часто збираємо піхоту, танкістів, командири спілкуються - в нас такий стиль.

Проте я зовсім не вважаю, що слова можуть бути еквівалентом вчинків.

Солдат має бачити, що в нього бойові командири, що є планування, що його ротному не просто дали бойове розпорядження із 7 слів зайняти до такого-то числа таку-то точку і дали координати.

Людина повинна усвідомлювати, що для виконання завдання працює не лише він один, а ціла команда, включаючи батальйон і навіть бригаду. Він помічає, що всебічна підтримка налагоджена, а також відзначає високий рівень медичного забезпечення.

Харчування в холодну пору року вимагає особливої уваги до вітамінного складу. Також варто звернути увагу на бойлери в місцях тимчасового розміщення.

Ми переїжджаємо, і в перші кілька днів увесь підрозділ матеріально-технічного забезпечення зайнятий установкою бойлерів, оскільки є безліч заявок. Це все дуже важливо.

Не слід вважати, що "о, ці матеріалістичні особи". Чому б і ні?

Це справжній патріотизм тих, хто забезпечує матеріальну підтримку. Вони інвестують свої зусилля в цю справу, працюючи злагоджено як єдиний колектив.

Безумовно, існує можливість створити ефективний фільм, вдало виступити та розробити таку організаційну структуру в армії, яка позитивно вплине на морально-психологічний стан особового складу.

Це так само треба робити. Чесне нагородження орденами і медалями, це теж дуже сильно впливає. Але потрібен комплексний підхід.

Мені цікаво обговорити питання мобілізації. Які проблеми існують з мобілізаційним процесом в Україні?

Я не маю відношення до теми мобілізації, і в нашій країні лише незначна частина людей підлягає мобілізації.

Ми не отримуємо мобілізованих, а, скоріше, самі приводимо до ТЦК тих, хто бажає служити одразу в 3-ю штурмову бригаду, і таких більшість. Інколи нам також надається можливість обирати.

Ми діємо за простим принципом: заявляємо: "Чоловіки, у нас відсутні інші пропозиції, окрім піхотних, адже ми є штурмовою бригадою. Ті, хто бажає стати штурмовиками, прошу зробити крок вперед". Хоча таких осіб не так вже й багато, але вони завжди знаходяться.

Але, ще раз повторюся, я не дуже активно стикаюся з процесами мобілізації, хоч всі ми бачимо якісь ролики, не дуже приємні будь-якій людині.

Зрозумійте, я завжди зводжу все до одного - справа не лише в діях ТЦК. Можливо, вони перебільшують. Але основна проблема полягає в нестачі довіри.

Мабуть, на мене будуть ображатися деякі колеги по військовій справі, але це ж ні для кого не секрет: у нас в армії мільйон людей, у всіх є хтось з армії.

Отже, якщо люди усвідомлюють, що опиняться в навчальному центрі, де бойова підготовка насправді не проводитиметься, де кількість відпрацьованих набоїв складає лише третину, а часом навіть менше, ніж передбачено радянськими стандартами для новобранців, і де їм доведеться мати справу з некомпетентним сержантом, якого призначили без належної кваліфікації, і який матиме над ними владу життя і смерті, це, без сумніву, не додає їм мотивації.

Людина в першу чергу боїться невідомості. Коли ти розумієш, що ти - нуль на полі бою, що нічого про це не знаєш. Можливо, за 2 місяці тобі розкажуть, пояснять, але тобі ще їх треба прожити, ці 2 місяці - йти страшно.

Всім страшно: суперпрофесіоналу, кожному бійцю. Немає таких людей, кому не страшно. Але це різне страшно.

Проте існує велика різниця між тим, коли особа усвідомлює, що станеться, і знає, як діяти, щоб успішно виконати завдання та зберегти своє життя на полі бою, і тим, коли людина просто піддається страху.

От мене відправити зараз в інститут квантової фізики - я буду себе почувати непевно і погано, хоча життю моєму там нічого не загрожує. Тому що я до цього не маю жодного стосунку і цього не розумію.

- Яким чином можна це виправити?

- В основі всього - навчання. Іншого шляху не існує. Люди досягають професіоналізму лише завдяки тому, як їх виховують і навчають.

У кожного є свій рівень таланту, у когось він вищий, у когось нижчий. Проте з будь-якої особи можна виховати досить здібного спеціаліста, який буде здатний виконувати основні завдання піхоти.

Необхідно терміново вжити заходів для покращення підготовки молодших офіцерів і переглянути методику базової загальновійськової підготовки.

У 2015 році я усвідомив, що на цьому "гей-гу" далеко не виїдеш. Є бажання, у людей присутній внутрішній дух, хороша фізична форма та командний дух. Але цього недостатньо для професійного рівня.

У нашому підрозділі навчання проводили грузинські офіцери, які мали досвід участі у війні в Грузії та займали високі посади. Також були присутні натівські офіцери з США та Канади. Ми заснували військову школу на честь Євгена Коновальця (ВШК), яка продовжує функціонувати й сьогодні.

До мене звернувся командувач Сухопутних військ, а також Командувач ОСУВ "Хортиця", нині головнокомандувач генерал Сирський, і висловив думку: "Це потрібно реалізувати". В результаті ми вжили всіх необхідних заходів, щоб в армії з'явилася ця ВШК.

Я переконаний, що зараз вона випускає найкращих солдатів, у тому числі мобілізованих, з учебок у всій країні.

Чи можна це масштабувати? Так. За 6 місяців це можна було масштабувати до достатньої кількості інструкторського складу, щоб навчати 25-30 тисяч мобілізованих і ще 5 тисяч сержантів на місяць.

Це системні недоліки. Справді, існує безліч проблем. Проте головною метою є загальне підвищення ефективності армії. Найперше, необхідно створити якісний інструмент.

Давайте так: армія - це інструмент. Не можна мати поганий, незаточений меч. Треба віддраяти його від іржі, нагострити.

Коли мова заходить про видатних військових командирів, першим на думку спадає Наполеон.

У Наполеона була армія, яка стала символом новаторства в військовій справі. Він володів найсучаснішим військовим апаратом на світі, що дозволяло йому втілювати в життя видатні стратегічні та тактичні рішення. Без потужної армії його геній воєначальника не зміг би розкритися.

Серед них були Журдан та Карно, які організовували корпусні та дивізійні колони, впроваджували розсипну тактику, формували резерви артилерії та кавалерії, а також розробили нові підходи до бойової підготовки військ і системи набору. Іншими словами, вони заснували нову армію.

Отже, не має значення, хто саме займає посаду комбриг, комбат або начальник Генерального штабу, найважливіше — це те, чим вони керують. Адже навіть найобдарованіша особа не зможе досягти успіху з погано організованим військом.

Які є можливі шляхи подолання гострої браку кадрів?

Необхідно забезпечити, щоб новобранці, які щомісяця поповнюють ряди армії, проходили навчання на значно вищому рівні, ніж це відбувається в даний час.

У такому випадку в СЗЧ буде значно менше людей, які загинуть або отримають поранення, тоді як втрати супротивника зростатимуть.

Отже, наступного місяця ваша критична нестача зменшиться, а згодом стане ще меншою. Ви почнете збільшувати, а не зменшувати свої обсяги без кінця.

Треба займатися різким підвищенням ефективності армії. Вона в першу чергу полягає в якісній бойовій підготовці. Для того щоб була якісна бойова підготовка, уже є професійні учебки. Їх треба масштабувати.

Як це можливо? Їм необхідно забезпечити достатню кількість фахівців, щоб підготувати не просто сотні, а тисячі інструкторів.

Наразі 80% учасників навчальних центрів — це особи, які не мають досвіду участі у війні. Питання виникає: чому вони навчають?

Необхідно зібрати від 3 до 4 тисяч військовослужбовців – так, це буде складно, але не фатально. Важливо залучити досвідчених сержантів та старших солдатів, адже необхідно уважно оцінити їхні травми та контузії. Це буде непросто. Якщо обрати швидший шлях, то на підготовку піде приблизно 4 місяці. А якщо підходити до справи з усією ретельністю, то за 6 місяців вони зможуть стати якісними інструкторами та реалізувати свій перший навчальний курс.

Після цього ви можете приблизно рахувати, що одна людина повинна випускати 10 курсантів. Тобто 4 тисячі можуть готувати 40 тисяч одночасно. І це вже зовсім інша якість людей.

На завершення: як, на вашу думку, повинна виглядати комунікація з громадськістю щодо війни на офіційному рівні?

Безсумнівно, це абсолютно зрозуміло. На деякий час можна продовжувати займатися тим, чим займалися раніше, використовуючи ура-пропаганду.

З часом, коли кількість позитивних взаємин зростає, недовіра лише посилюється, оскільки це суперечить тим повідомленням, які люди отримують від близьких та знайомих, що беруть участь у військових діях.

Я теж спілкуюся з різними людьми і з подивом розумію, що через недовіру до, так би мовити, офіційних каналів деякі сприймають ситуацію гірше, ніж вона є насправді.

Це також ризикована ситуація. Тож спілкуйтеся з людьми відверто, як з дорослими.

Вважаю, що це найбільш ефективний спосіб встановити зв'язок із суспільством.

Роман Кравець, Українська правда

#Північна Корея #Росія #Українська правда #Сніг #Мобілізація #Бригада #Київ #Бойові дії #Росіяни #Курська губернія #Радянський Союз #Курахове #Військові технології #НАТО #Батальйон #Дощ #Одеса #Туман #Військово-промисловий комплекс #Боєприпаси #Ворожий комбатант #Наступальні (військові) #Гуляйполе #Південна Корея #Оболонка (снаряд) #Грузія (країна) #Сержанте. #Миколаїв #Воєначальник #Патріотизм #Бронетехніка #Піхота #Корейці #Маскування (військова справа) #Велика Новосілка #ГУЛАГ #Наполеон! #Євген Коновалець