Академік НАН: Протягом наступних 20 років на території Каховського водосховища з'явиться неповторний ліс.

Природа України опинилась під ударом через війну. Знищені ліси, зниклі види рослин, заміновані поля й зміни клімату -- усе це вже сьогодні формує нову екологічну реальність. Академік НАН, еколог та геоботанік Яків Дідух розповів РБК-Україна, що росте на місці Каховського водосховища, чому зникають рідкісні рослини і скільки десятиліть потрібно, щоб природа оговталась.

Внаслідок агресії Росії в Україні було завдано шкоди понад 3 мільйонам гектарів лісових територій. Близько 20% земель нашої держави виявилися замінованими, причому більшість з них складають сільськогосподарські площі. Національна стратегія з розмінування передбачає завершення основних робіт до 2033 року. Однак, відновлення природного середовища після військових дій вимагатиме десятиліть зусиль.

Основное:

- Як три роки війни вплинули на довкілля України?

Війна завдає значної шкоди навколишньому середовищу, і ці наслідки будуть відчутні протягом тривалого часу. Оцінити її вплив на великі площі та в різних часових рамках виявляється досить складно, оскільки природні екосистеми постраждали від багатьох факторів. В деяких регіонах ґрунти були знищені внаслідок вибухів снарядів або мін, а в інших — знищено лісові масиви через військові дії.

Внаслідок замінування сільськогосподарських земель великі площі стали непридатними для обробітку, що призвело до їх заростання бур'янами та деревами. Знищення Каховського водосховища викликало осушення дна та затоплення південних районів. Окрім цих масштабних катастроф, існують також локальні пошкодження місцевостей, які підлягають комплексному аналізу в контексті впливу інших негативних факторів, таких як зміни клімату. Це все свідчить про серйозні руйнування в природі України, які можна вважати екоцидом.

Що повинні робити вчені-екологи? У нас є два головні завдання - розробити такі методики оцінки збитків, які визнавалися б у міжнародних судових інстанціях з метою репарації, а також спрогнозувати можливі подальші наслідки впливу воєнних дій на довкілля з метою їх попередження чи мінімізації негативних процесів.

Академік Національної академії наук України, фахівець у галузі екології та геоботаніки Яків Петрович Дідух (зображення: visti.rovno.ua)

Зараз програмами НАН України ми розробляємо відповідні методики оцінки збитків для природних екосистем, бо вони є дуже важливими. Ми працюємо на різних полігонах: у зоні відчуження Чорнобильської АЕС, у Клавдієвських лісах та Національному природному парку "Залісся" під Києвом, і в різних частинах Каховського водосховища. Хочемо відпрацювати свою методику на різних типах: лісах, болотах, водних, прибережних і степових ділянках.

Ми зосереджуємо увагу на методології, оскільки в даний момент неможливо адекватно оцінити обсяги екологічних збитків через відсутність доступу до територій, які постраждали. Крім того, існує серйозна нестача кваліфікованих екологів. Ще однією проблемою є те, що Міністерство екології України поки що не виявило активності в цій сфері.

- Ви були учасником експедицій на Каховське водосховище одразу після підриву росіянами дамби. Яка зараз там ситуація, чи відновлюється екосистема?

- Були прогнози, що там будуть пилові бурі, але цього не сталося, бо почала рости верба. Водосховище знищили у червні, якраз тоді верба давала насіння і воно рясно проросло. Якби це сталось восени чи взимку, то насіння б так не засіялось. Восени 2023-го верба досягала вже 2 метрів, це рекордний показник. А на 1 кв. м було до 25 пагонів. Деревця там добре росли, бо мули були багаті на поживні речовини. Восени 2024-го ці верби вже сягали 5 метрів.

Вербові ліси мають здатність швидко зростати і можуть сформуватися всього за 20 років. Проте, якщо виникне потреба затопити цю територію, знищення дерев завдасть значної шкоди екосистемі. На жаль, вербові ліси були фактично знищені в багатьох місцях, тоді як в Європі їх намагаються захистити. Якщо вдасться відновити цей ліс, він стане найбільшим вербовим масивом на континенті. Такі ліси мають величезну цінність, адже, за даними зоологів, тут мешкає до 60 видів птахів, що є найвищим показником серед подібних екосистем. Крім того, в них можна знайти до 450 видів комах, включаючи дуже рідкісні види.

Екологи борються, щоб там відновити Великий Луг і унікальні вербові заплавні ліси, хоч вони будуть не такими, як колись, бо туди вже вселяються багато адвентивних чужорідних видів.

Яків Петрович під час експедицій на Каховське водосховище (фото: svit.kpi.ua)

Минулого року світ облетіли зображення знищеного Серебрянського лісу, який входив до складу природоохоронного фонду Луганської області. Чи є можливість його відновлення?

- Серебрянський ліс фактично повністю знищений, а поблизу нього дуже пошкоджені унікальні соснові бори на крейдяних схилах Сіверського Дінця у національному парку "Святі Гори". Це унікальні ліси, яких в Європі більше ніде нема. Вони були запропоновані нами під охорону на європейському рівні. Поки ми не знаємо масштабів пошкодження, бо не маємо доступу до них. Цьогоріч збираємось поїхати подивитись. Але це величезна втрата, бо там багато рідкісних видів рослин.

Природна рослинність не повернеться до свого первісного вигляду. Хоча можливе відновлення лісових насаджень, цей процес є досить витратним і результатом стануть нові ліси, оскільки на них вплинуть зміни кліматичних умов. Отже, нові ліси матимуть іншу структуру, ніж ті, що існували раніше. Для відновлення соснових лісів знадобиться не менше 50-70 років, адже ліс — це не просто дерева, а цілий комплекс видів, що складає характерну для конкретної екосистеми біосферу.

Біда ще й в тому, що у нас з'являються і навіть підсаджуються чужорідні види - ясен пенсільванський, клен американський, дуб червоний, маслинка та інші. Вони агресивні, тому витісняють види, характерні для наших природних екосистем. Для прикладу, у лісах із нашим дубом росте кілька десятків видів рослин, серед яких багато первоцвітів, а з американським дубом червоним - тільки до 7 видів рослин.

Деревні види так впливають на наземну біоту, що вона втрачається і це призводить до того, що адвентивні види, які не мають тут шкідників, витісняють наші природні види і популяції останніх катастрофічно зменшується. Проблема інвазійних видів вважається однією із головних загроз збіднення біорізноманіття.

Безумовно, зміни клімату вплинули на здатність вирощувати деякі деревні види, які раніше не викликали труднощів, такі як дуб. Тепер їх важче вирощувати, тому необхідно замінювати їх на види, стійкі до посухи, але це не стосується наших природних лісів.

Серебрянський ліс був абсолютно зруйнований внаслідок військових дій (фото: Getty Images)

Скільки часу знадобиться для відновлення екології України після війни?

Для відновлення лісу необхідно близько 70 років, тоді як трав'яні екосистеми можуть потребувати від 10 до 50 років. Однак, якщо ґрунт було знищено або скелі пошкоджені, то їх повернення до початкового стану стає неможливим. Таким чином, різні елементи екосистеми потребують різних термінів для відновлення.

Це можна спостерігати навіть по рівню радіації в Чорнобильській зоні. Існують території, де ми можемо безпечно перебувати і навіть жити, тоді як є й такі, де радіаційний фон надзвичайно високий, що робить їх небезпечними для роботи. Внаслідок війни спостерігається безліч видів руйнувань, і різні екосистеми реагують на ці впливи по-різному, що означає, що відновлення проходитиме в різних темпах. Проте можна з упевненістю сказати, що негативні наслідки проявлятимуться в різних формах протягом десятиліть.

Ці явища у певних екосистемах можуть мати катастрофічні наслідки, оскільки їх відновлення може виявитися неймовірно складним, або ж зміни в умовах життя можуть призвести до такої ланцюгової реакції, що ці екосистеми стануть безповоротно втраченими.

Окрім безпосереднього впливу військових руйнувань, існує і серйозна проблема опосередкованих наслідків. Відомо, що величезні площі територій наразі заміновані, і процес їх розмінування може тривати роками. Протягом цього часу, у відсутності людського контролю, перш за все, можуть бути втрачені значні площі сільськогосподарських земель.

У лютому цього року Росія завдала шкоди захисній арці над четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС за допомогою дронів, що негативно позначилося на екологічній ситуації в 30-кілометровій зоні навколо станції.

Найбільше негативний вплив радіації відчуває людина. Рослинний світ, в свою чергу, не зазнає значних змін; навіть під час аварії 1986 року рослинність залишалася в цілому неушкодженою, за винятком так званого "рудого лісу". Хоча були зафіксовані деякі зміни у певних видах рослин, вони виявилися недостатньо конкурентоздатними і з часом зникли. Основні проблеми для рослинності виникають через виселення людей, спалювання лісів та занедбаність сільськогосподарських угідь.

- Зараз спостерігаємо інтенсивні зміни клімату. Як за останні 30-50 років вони вплинули на рослинність України?

Вплив зміни клімату на рослинний світ стає помітним досить швидко. Наприклад, у період 2019-2020 років зима виявилася ненормальною, і рослини миттєво відреагували на ці зміни. Тоді ми зафіксували, які види рослин цвіли в зимовий час. Окрім цього, існують також середньострокові зміни, а деякі наслідки можуть проявитися лише через тривалий час.

Підвищення середньорічної температури на 2-2,5 градуси - це катастрофа для рослинного світу України. Тоді близько 30% природних угруповань зазнають змін або втратять свою структуру. Частина їх може "зміститися" у більш вологі місця, а тим, яким нема куди переміщатись, наприклад у високогір'ї Карпат чи болотах, зникнуть.

У високогір'ях українських Карпат можна зустріти рододендрон, який в народі часто називають "червоною рутою". Чи загрожує йому зникнення?

- Його площі, безумовно, скоротяться, бо туди будуть вселятися види нижчих поясів. Але йому ще є куди відступити, тому повністю він не зникне.

Червона рута в Карпатах (зображення: Facebook/ Крок Україною)

На протязі яких років середня річна температура може зрости на 2,5 градуси?

Кліматологи пропонують різні прогнози щодо майбутнього. Зазвичай вважається, що значні зміни можуть початися вже після 2050 року. Однак, в умовах підвищення середньої температури на планеті, суша нагрівається швидше, ніж водні маси. Рослинність намагається адаптуватися до кліматичних змін, борючись за виживання, і не реагує миттєво на ці виклики. Важливо зазначити, що непрямий вплив клімату на рослини через зміни в ґрунтових процесах і запаси вологи є набагато більш істотним, ніж безпосередня зміна температури.

Слід усвідомлювати, що зміна клімату не обмежується лише підвищенням температури; важливо також враховувати обсяги опадів та їх розподіл. Ці опади мають значний вплив на ґрунтоутворювальні процеси, а також на хімічні, мікробіологічні та інші характеристики ґрунту. Клімат виступає як тригер, що активує безліч процесів, що сприяють розвитку екосистем.

Зміни в лісових екосистемах можуть відбуватися поступово, затримуючись на десятки або навіть сотні років, у той час як трав'янисті рослини реагують на ці зміни значно швидше. Проте, ми вже спостерігаємо факти кліматичних змін: у Карпатах спостерігається масове всихання ялинників, а на Поліссі - соснових лісів. Погіршення умов для зростання призводить до ураження ясена хворобами. Сотні видів, що звикли до тепліших кліматичних умов, поступово рухаються на північ, тоді як лише кілька північних видів мігрують на південь.

- Чи можна штучно зупинити цей процес?

- Зупинити, мабуть, ні, але сповільнити чи адаптуватися до змін можемо, хоча це вимагає додаткових коштів, зусиль. За те, що ми накоїли, потрібно платити і така ціна зростатиме. Якщо ми хочемо врятувати якийсь конкретний вид, то штучно можемо виростити і сформувати для нього відповідні умови, що потребуватиме відповідних фінансових та матеріальних витрат.

Проте зупинити природні зміни неможливо, адже природа слідує своїм власним законам. Деякі види зникнуть, інші перемістяться в нові середовища, а ще інші знайдуть нові місця для життя...

- Як за останні десятиріччя змінився список охоронних рослин у Червоній книзі?

На сьогодні в Україні налічується приблизно 600 видів судинних рослин. Серед них є кілька, що були відомі ще в 1930-х роках, але на сьогоднішній день вже зникли. Ми активно їх розшукуємо, проте поки що безуспішно. Наприклад, кальдезія білозоролиста колись зустрічалася на Поліссі, людвигія болотна і ситняг багатостебловий — в Закарпатті, а в Карпатах росли осока пажитницева та їжача голівка вузьколиста. Біля Заліщиків раніше можна було побачити гвоздику граціанополітанську, але тепер, через заростання схилів Дністра, вона там більше не росте. Таким чином, ми маємо близько десяти видів, які наразі не вдається знайти.

Унаслідок катастрофи на Каховському водосховищі існує ймовірність, що перлинні волошки, які росли на піщаних відкладеннях, зникли. Однак, ми не маємо можливості потрапити на цю територію. Коли піщані ділянки знову стануть доступними, є шанс, що ці рослини відновляться.

У Червоній книзі представлені види, для яких необхідні спеціальні заходи з охорони, однак є й такі, що не піддаються серйозним загрозам – деякі з них навіть були вилучені з цих списків. Наприклад, водяний горіх, завдяки підвищенню температури води, почав активно розвиватися, що призвело до його виключення з реєстру. Червона книга не є незмінним документом, де всі види оцінюються однаково; це динамічний інструмент, який вимагає постійного вдосконалення.

Процес розмінування українських земель займе багато років (зображення: facebook.com_DSNSKHARKIV)

В Україні вже розцвіли плодові дерева, проте синоптики все ще попереджають про можливі заморозки. Чи зможуть вони завдати шкоди врожаю?

На початку весняного сезону спостерігалося досить тепле повітря, і квітучі дерева мали б усі шанси на запилення, що обіцяло б хороший урожай. Однак через різке зниження температури, мабуть, цьогоріч ми не побачимо ранніх абрикосів. Будь-які коливання температури від звичних показників негативно впливають на аграрний сектор. Проте, аграрії – це досвідчені фахівці, тож вони готові до різних можливих сценаріїв.

Вони садять різні сорти, не тільки ранні, якщо нема врожаю одного, то буде врожай другого. Аграрії вже адаптувались до цих змін. Добре, що пішли ранньовесняні дощі. Це для природи спасіння, бо земля набирає вологи і сприятиме гарному врожаю.

Досі на ринках можна спостерігати продаж первоцвітів. Проте, як безсистемне збирання цих рослин може вплинути на їхнє існування?

Щорічне збирання первоцвітів призводить до знищення їхньої популяції. Однак існують ранньовесняні квіти, такі як черемша та ведмеже цибуле, які також охороняються Червоною книгою. Наші дослідження свідчать, що ці рослини не потерпають від збору, оскільки в основному люди зрізають лише їхню зелену частину. Наразі їхній ареал розширюється: черемшу вже вирощують на домашніх ділянках, а в Західній Європі селекціонують нові сорти. Тому забороняти її продаж на ринках не є доцільним. Проте первоцвіти, такі як підсніжники, проліски та сон-трава, слід захищати, адже інтенсивний збір загрожує їхньому існуванню.

Ще одна актуальна весняна проблема в Україні - це спалювання сухої трави. Які наслідки це має для навколишнього середовища?

Це питання викликає багато суперечок у науковому середовищі. Спалювання є шкідливим процесом, оскільки вивільняє значну кількість вуглекислого газу, що потрапляє в атмосферу. Крім того, існує небезпека виникнення пожеж, особливо поблизу лісів і населених пунктів. Проте існують екосистеми, які історично розвивалися під впливом вогню та випасу, зокрема степи. Якщо степи не піддаються випасу (адже спалювання заборонене), їх біологічна цінність починає знижуватися. У таких умовах накопичується підстилка, а згодом виникають чагарники, потім ліси, що призводить до втрати цих степових екосистем, які формувалися протягом тривалого часу під впливом випалювання та випасу.

Отже, якщо ми прагнемо запобігти змінам клімату, руйнівним наслідкам та впливу пожеж, то доцільно заборонити випалювання. Проте є певні території, де таку практику слід здійснювати під пильним контролем. Не можна застосовувати один і той же підхід у всіх ситуаціях. Природа є складною, а екосистеми – різноманітними, і вони потребують обережного управління з боку людини.

Отже, заборона на людське втручання в степових заповідниках (таких як "Михайлівська цілина" на Сумщині) призвела до втрати тих екосистем, які стали причиною їх створення. Відсутність активного управління призвела до заростання степових територій чагарниками та деревами, що зменшило їх природну цінність. Тому важливо підходити до цих питань з обережністю та розумінням.

Екологічні та біологічні науки домоглися значних успіхів у своєму розвитку, проте існує серйозна проблема: на тривалому етапі переходу від теоретичних знань до їх практичного застосування виникають суттєві труднощі, які можуть кардинально вплинути на остаточний результат.